У залі Прикарпатського, де відбувалася презентація видання зібрання творів патрона університету, зібралися ідейні натхненники, місцеві ЗМІ, науковці та літературознавці. Усіх на вході зустрічав особисто Стефаник. Щоправда, не власною персоною. А його стилізоване зображення у повний зріст на банері. І такі часи, що дизайнерська борода цього зображення українського класика асоціювалася у багатьох із захисною маскою. «Якраз в дусі часу», – пожартував перед початком презентації ректор університету Ігор Цепенда. Побачимо, у якому форматі святкуватимемо 150 років Василеві Стефанику 14 травня, однак наразі офіційний старт ювілейному року дано!
Ідея видати зібрання творів Василя Стефаника виникла п’ять років тому. Саме тоді ініціатори проєкту – університет разом з Івано-Франківською ОДА і обласною радою і розпочали підготовку до 150-річчя з Дня народження письменника. Спільно придумали концепцію, аби не повторювати неодноразово видані і перевидані твори генія української літератури.
Тож до тритомника у чотирьох книгах увійшли твори Василя Стефаника, які сам автор міг ще за життя редагувати. Цікаво, що вони позбавлені редакційних правок і купюр.
А знаєте який у ректора Прикарпатського університету улюблений твір Стефаника?
«Побожна».
– Це реалії нашого життя, коли ми шість днів на тиждень грішимо, а на сьомий ідемо до церкви, каємося і після цього починаємо новий тиждень… Стефаник це яскраво та гостро описав у своїй новелі «Побожна». Він дійсно хотів, щоб ми всі були кращими! Він умів побачити такі речі, але не для того, щоб висміяти, а щоб через розповідь змусити людину задуматися і виправити себе, – розповів Ігор Цепенда.
Друга унікальна особливість цього видання – до нього увійшли переклади творів Стефаника різними мовами світу.
Стефаник написав за своє життя не дуже багато, але вага того, що він написав, є особливою, і він є цікавим для світу. Тож переклади, які можна побачити у новому виданні, починаючи від польської мови і закінчуючи китайською, засвідчують, що літератори, які цікавляться літературними процесами України, звернули увагу на Стефаника і переклали його. Польська, чеська, словацька, російська, болгарська, романо-германські, китайська.
Перекласти так, аби іноземець зрозумів, – це ще пів біди. Важливо не образити або не наробити комедії перекладом. Особливо там, де іноземна мова належить до іншої мовної групи і будь-який нюанс, навіть інтонація можуть мати абсолютно неочікуваний результат.
Ірина Ілійчук, доцент кафедри загального та германського мовознавства з філологічного факультету Прикарпатського університету зізналася, що добре відчула це, коли перекладала твори Стефаника для презентованого видання китайською мовою.
Викладачка китайської мови з ПНУ каже, що мусіла робити звороти і пояснення, аби китайці могли розуміти, що хотів сказати Стефаник. Переклад робила китаянка, а Ірина редагувала. Важливо було не наплутати зі значеннями слів.
«Найбільше сподобався твір «Новина». Дуже болючий твір. Я сиділа декілька вечорів. Найважче було з власними назвами. Китайською їх перекладають так, як вони звучать. Але звучання може мати в китайській зовсім інше значення, тому тут треба було дуже виважено підходити».
Наступна мрія працівників кафедри української літератури, які готували тритомник у чотирьох книгах – повне, академічне видання творів Василя Стефаника.
І презентований тритомник, вважає Степан Хороб, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури, член СПП України, може бути початком цієї великої роботи.
До вже згаданих особливостей найновішого видання творів Стефаника, варто додати ще такі унікальні речі, як листи Стефаника, зокрема, до Андрея Шептицького. Досі їх не видавали, стверджує професор Хороб.
У нинішньому зібранні кожен із томів – це майже 700 сторінок.
–Це початок важливої роботи для текстологів та істориків літератури. Якщо ми прагнемо видати автентичного Стефаника в академічному виданні, потрібна важлива текстологічна робота. Ми щороку робимо багато всього до річниці Стефаника – презентації збірок, наукові конференції. І не тільки тому, що ім’я Стефаника носить наш університет. А й тому, що це унікальна постать. Не тільки в українському, але й у світовому письменстві загалом, – наголошує Степан Хороб.
На презентації, яка, як ми вже згадували, відбувалася онлайн, час від часу вмикалися сторонні голоси. Техніки, щоправда, швидко усували ці перешкоди. Вони не завадили презентації, і навіть внесли певну частку гумору до серйозного академічного заходу.
«Дух Стефаника з нами, а він був ще той дотепник!», – пожартував Ігор Цепенда.
Тож відбулося все дуже по-стефаниківськи. Життєво, сильно і гостро.
Щодо планів на наступний рік, то їх не тільки в університеті та області багато. Верховна Рада України прийняла відповідне рішення, Кабінет Міністрів розробив відповідні заходи, і зараз широко обговорюється відзначення цієї дати – 14 травня наступного року на всеукраїнському рівні із залученням відомих митців не тільки з України, але і далекого та ближнього зарубіжжя.
Перший заступник голови Івано-Франківської обласної ради Василь Гладій повідомив, що облрада ще минулого скликання у 2018 році прийняла обласну програму «Відзначення 150-річчя Василя Стефаника».
Передбачено інфраструктурні проєкти, культурні та мистецькі. Заходи пройдуть і в Русові, і в Снятині, і в Івано-Франківську.
Прикарпатський університет разом із владою, а також театрами, бібліотеками, школами готує справжні цікаві несподіванки. Які? Поки що секрет. Але ми інформуватимемо вас про них у цій рубриці – ЮВІЛЕЙ.
